Под гуттаперчевым дождем
с одной котомкой за плечом,
с одной винтовкой на ремне
не отомстить врагам!
когда всего и нет, и не,
и честь не дорога.
Зачем нам праведная жизнь,
когда командуют – ложись!
когда советуют – умри,
не ешь, не пей и не смотри,
или напутствуют – держись!
когда убьют отца
и помолись, и побожись
с улыбкой подлеца.
Сегодня ты подлец, хитрец,
мудрец, но завтра ты – мертвец!
ты не оставишь на потом
альянс убийцы со скотом
кота и мяса с мясником,
торговца и творца!
Пока ты в ухе ковырял,
пока за долларом нырял
в морскую глубину –
все разменял и растерял,
и сам пошел ко дну.
Ведь ты отца не уберег
и не пронес за сто дорог,
как чудо – на весу!
а он учил тебя, хорек,
не ковырять в носу!
В земле отец, в могиле мать –
но мы не любим воевать,
ведь мы не чувствуем себя
защитниками – нет!
всегда мешает колея,
а у того танцора «я»
застряли на ходу!
Не зная прав иль виноват,
ты начинаешь пировать
и продолжаешь воровать –
про все забыть, на все плевать
в резиновом бреду!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Новогоднее - Рита Шевцова Эта песня была написана,что говорится,на одном дыхании.Жду письма от того,кто увидит её переложенной на музыку,и,может быть,захочет исполнить во славу Божью!
