Пусть во всякой борьбе, среди троп и дорог,
Твой Спаситель пребудет с тобою!
Не своди с Неба взор, да хранит тебя Бог,
Будь душою - всегда молодою !
Если, даже споткнёшся, Он руку прострёт,
Не позволит упасть никогда.
И поможет нести навалившейся гнёт,
Помощь Он, с Ним беда - не беда !
Смотрит оком Своим Он с небесных простор,
Наша жизнь - на ладонях Его !
Излучает тепло Его любящий взор,
И привольно душе от того.
Понапрасну, ничто не пошлёт Он любя,
Зная силу Духовную в нас.
Мы живём на Земле и конечно не зря,
Хоть слезу вытираем подчас.
Нет счастливее нас, мы - Христова семья !
И От этого сердце ликует !
У тебя есть семья - дети , внуки, друзья,
И супруга, кто сердце волнует.
Счастье, милый наш друг, мы желаем тебе,
И здоровья... всё Богу возможно !
Так, живи нам на радость ещё, на Земле,
Сделать Господу это - не сложно !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
